МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ Національний університет «Львівська політехніка» Кафедра автоматизованих систем управління
Лабораторна робота №2 з дисципліни: “ Комп’ютерні мережі ” на тему: “Модемні протоколи ”  Львів 2011 Мета: Ознайомитись з модемними протоколами. Теоретичні відомості: Якби не було комунікаційних стандартів, то процес взаємодії модемів явно був би схожим на будівництво Вавилонської вежі, коли один з пристроїв не зміг би зв'язатися з іншим. Користувачі модемів постійно зіштовхуються з такими словами, як "стандарт" і "протокол". Під протоколом на разі розуміється якась сукупність правил, що регламентують формат і складні процедури обміну. У деякому випадку, там може докладно описуватися, як виконується з'єднання, долається шум на лінії, забезпечується безпомилкова передача даних між модемами. Стандарт в свою чергу включає в себе загальноприйнятий протокол чи набір протоколів. В 1964 р. найбільші виробники модемів довірили встановлення відповідних стандартів міжнародної організації під назвою CCITT (МККТТ - Міжнародний консультативний комітет із телеграфії і телефонії). Сьогодні ця організація називається Міжнародним союзом електрозв'язку (International Telecommunications Union - ITU). Практично всі стандарти, що стосуються модемів, встановлено цієї організацією. Модемні протоколи фізичного рівня телекомyнікації - найдинамічніше розвиваюча галузь в світі. Нерозвиненість, на жаль, сучасних каналів зв'язку не дозволяє повною мірою скористатися світовими досягненнями у сфері високошвидкісних цифрових систем передачі. І тому модеми для комутуючих телефонних каналів зв'язку залишаються незахищеними і ще протягом тривалого часу найбільш поширеним засобом інформаційних комунікацій. Перш ніж розпочати власне огляд, слід зробити кілька зауважень загального характеру щодо прийнятої термінології і приниципов роботи модемів. Це дозволить зняти можливі непорозуміння, пов'язані з нечіткістю уявлення широкої публіки різницю між поняттями бода і біт/с, відповідно між модуляційнної швидкісті та інформаційної. Швидкість Аналогових каналів тональної частоти характеризуються тим, що спектр переданого із них сигналу обмежений діапазоном від 300 гц до 3400 гц. Розглянемо уважніше фізичний рівень роботи модему. Електричний сигнал, що поширюється на каналі, характеризується трьома параметрами - амплітудою, частотою і фазою. Кожному інформаційному елементу відповідає фіксований час, у якому електричний сигнал має певні значення своїх параметрів, характеризуючих значення цієї інформаційного елемента. Цей час називають бодовим інтервалом. Якщо кодуючий елемент відповідає одному біту інформації, який може приймати значення 0 чи 1, то на бодовому інтервалі параметри сигналу відповідно можуть приймати одну з двох визначених сукупностей значень амплітуди, частоти і фази. І тут модуляційна швидкість (ще її називають лінійною чи бодовою) дорівнює інформаційній, тобто 1 бод = 1 біт/с. Але кодуючий елемент може відповідати неодному, а, наприклад, двом бітам інформації. І тут інформаційна швидкість буде вдвічі перевершувати бодову, а параметри сигналу на бодовому інтервалі можуть приймати одну з чотирьох сукупностей значень, відповідних 00, 01, 10 чи 11. У випадку, коли на бодовому інтервалі кодується n біт, то інформаційна швидкість перевершуватиме бодовую в n раз. Але можливих станів сигналу в тривимірному (у випадку) просторі - амплітуда, частота, фаза - дорівнюватиме 2n. Це означає, що демодулятор модему, отримавши на бодовому інтервалі якийсь сигнал, має порівняти його з 2n еталонними сигналами і безпомилково вибрати для них декодування шуканих n біт. Отже, зі збільшенням ємності кодування та зростання інформаційної швидкості щодо бодової, відстань сигнальному просторі між двома сусідніми точками скорочується в прогресії. І це, в свою чергу, накладає все жорсткіші вимоги до "чистоти" каналу передачі. Теоретично можлива швидкість реальному каналі визначається відомої формулою...